У цьому зайвий раз переконала робоча поїздка голови обласної ради Сергія Чернова до володінь «Гутянського лісгоспу» на теренах Богодухівщини та Краснокутчини. Хоча й проблем розвитку лісівництва на Харківщині, здається, огранила немало. Надто в плані оновлення лісових насаджень та передачі земель під нові лісопосадки.
Зелені легені
Де-де, а в ДП «Гутянський лісгосп» ціну дбайливого ведення лісового господарства знають назубок. Кажуть: добрі традиції зобов’язують. Найголовніша з-поміж них – репутація одного з кращих лісівничих господарств Харківщини. Скільки ж оком сягни – смарагдові лісові масиви.
– Загальна площа лісгоспу, поділеного на шість лісництв, сягає 31105 га, з якої 27676 га вкрита лісами, – ознайомлює з господарством голову облради Сергія Чернова директор ДП «Гутянський лісгосп» Віктор Нагорний. – Культивуються переважно твердолистяні (дуб) та хвойні породи дерев. Є за чим і доглядати, й пильнувати. А ще ж і лісопромисловий та транспортний цехи, деякі інші виробничі підрозділи маємо.
Навідини центральної садиби ДП «Гутянський лісгосп» у селищі Гути дали змогу збагнути це вочевидь. Робота тут справно вирує на кожному виробничому переділі. Трохи ж дивна вивіска з написом «Шишкосушарка» на фасаді однієї з невеличких лісгоспових споруд у когось може викликати й лукаву посмішку. А для самих місцевих лісівників той начинений спеціальним устаткуванням будиночок, виявляється, теж далеко не другорядний, якщо не основоположний виробничий підрозділ. Без заготовленного доброякісного посівного насіння тих же соснових саджанців не виростиш. Народжуються ж тут ще і ялинки, туї, дуби... Як дбайливо плекають пагони лісових сіянців, не забарилися показати наразі в оранжереях розсадника Володимирівського лісництва. І попит на маленькі деревця, кажуть, тут цілий рік. А прислів’я «Ліс рубають – тріски летять» – не про такі господарства, як Гутянське. Тут і справді кожне зрубане дерево дає життя кільком наступним. Якби так господарювали всюди, примножувалися б молодняком лісові масиви Харківщини. Однак останніх в області, виявляється, не так уже й удосталь. Старіючі ліси – справжня біда слобожан, оновлення лісових насаджень – проблема.
– Відповідно до рекомендацій фахівців, заліснення Харківської області мало б складати приблизно 15 % від загальної площі, – каже голова облради С. Чернов. – Фактично ж досі воно коливається на рівні 12 %. Тоді як у Харківській області понад 400 тис. га лісу, і для того, щоб забезпечити баланс лісових насаджень, потрібно створити ще щонайменше 100 тис. га лісових насаджень.
За словами голови облради, ліси Харківщини конче потребують омолодження.
У площині законодавства
– Згідно з нормами, – продовжує свої слушні міркування Сергій Іванович, – молоднякові, середньовікові і стиглі ліси повинні займати приблизно пропорційно рівну територію, десь по 33 %, тоді як у Харківській області зрілі ліси займають 60-65 % загальної території лісу. Звичайно ж, мене не може не втішати, як прагнуть підтримувати й відновлювати лісові насадження в Гутянському лісгоспі – одному з кращих наших лісогосподарств. Але, на жаль, не всі питання можна вирішити на регіональному рівні, більшість із них лежить у площині законодавства. Для того, щоб збільшити площу лісових насаджень, у державі має бути передбачений ефективний механізм узгодження, передачі земель, на яких можна створювати лісові насадження. Тому лісівники й мусять шукати ефективні шляхи поновлення лісонасаджень і відновнення їх природного убутку.
Назрілими проблемами, зрозуміло, змушений бідкатися й начальник Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Мусієнко. За його словами, щоб гектар землі покрити деревами, лісгоспи повинні ще й гроші витратити – на всякі експертизи, погодження та компенсації. Аби отримати землю під заліснення, потрібно заплатити близько 100 тис. грн за гектар.
– Отож нас уже й спонукало подати відповідні пропозиції до вищих владних органів, – каже С. Мусієнко, – з побажанням на законодавчому рівні спростити процедуру передачі землі лісовим господарствам і звільнити їх від сплати всіх цих обтяжливих грошових компенсацій та податків. Тоді не буде ніяких проблем ыз розширенням лісових масивів. І лісів у регіоні побільшає, й помолодшають вони. До того ж у нас є достатньо посадкового матеріалу, є техніка, є роботящі люди.
Справді, до справи державної ваги потрібні державні підходи. Тим часом гутянські лісівники вже й цього року спромоглися посадити лісових культур на площі в 58 га. Доглядати упродовж року налаштовані щонайменше на 739 га площ лісових культур. Трудові старання лісівників теж очевидні: лише за минуле півріччя реалізували продукції більш ніж на 4,5 млн грн, з яких 547 тис. грн припадають на експортні поставки. Адже лісову продукцію краян-слобожан облюбували далеко за межами регіону. Укладені контракти на експортну поставку своєї продукції гутянське підприємство, кажуть, має з цілою низкою зарубіжних фірм, у тому числі з Польщі, Словаччини, Англії, Німеччини, Вірменії, Туреччини. І до переробки деревини, окрім традиційного ведення лісового господарства, тут шанобливе ставлення. Для цього на центральній садибі лісгоспу й облаштували лісопромисловий цех. До його структури, власне, входять три цехи: два обладнані лініями для продукування пиляних заготовок різних порід, а ще один відвели під пилораму. Відтак уже за перше півріччя поточного року встигли випустити переробної продукції на 762 тис. грн, а на рік запланували довести цю суму щонайменше до 1 млн 517 тис. грн. Плідна та ритмічна робота держлісгоспу дає змогу місцевому бюджету отримувати суттєву суму податкових надходжень.
Курс на енергозбереження
До одного ж із виробничих підрозділів неподалік контори Володимирівського лісництва голова облради завітав нині, судячи з усього, з особливим інтересом. Торік на базі законсервованого тутешнього цеху з виробництва хвойно-вітамінного борошна взялися за монтаж лінії для виробництва паливних брикетів. А вже цьогорічної весни провели її пробний запуск. Тепер остаточно відлагоджують новітнє устаткування.
– Введення лінії в експлуатацію, – посвячує в суть новації головний інженер підприємства О. Бабак, – відкриває можливість переробляти відходи від так званих рубок догляду за лісом, порубкові залишки, відходи від переробки деревини, а також низькоякісну сировину.
– Дуже потрібна й корисна справа, що за неї тут узялися, – нахвалює почин гутянців голова облради С. Чернов. – Адже мова, по суті, про один із аспектів впровадження енергозберігаючих технологій. Нам же не треба забувати, що Україна – енергозалежна держава, а відтак потрібно вчитися використовувати всі можливості для енергозбереження. Тим паче, що й нинішній Президент та уряд ставлять завдання за ближчі 5 років зменшити енергоспоживання на 20 %. Ми повинні прагнути до того, щоб собівартість продукту, який генерують енергетичні потужності, була дешевшою. Усе це передбачає, зокрема, й уже прийнята на сесії Харківської облради розроблена облдержадміністрацією Програма з енергозбереження на 2010–2014 роки.
Новаційна затія гутянських лісівників з освоєнням виробництва альтернативного джерела енергії, безумовно, якнайвиразніше вписується в русло проголошеного курсу за енергозбереження. До того ж, і вигоду обіцяє багатосторонню. Завдяки своїй продуктивності нова лінія, яку обслуговує троє працівників, здатна забезпечити виробництво 1,5 т паливних деревних брикетів у зміну. До кінця поточного року тут планують випустити щонайменше 90 тонн продукції, від реалізації якої розраховують отримати близько 100 тис. грн.
– Вельми важливо вже те, що з допомогою виготовлених на основі старої деревини зручних енергоємних деревних брикетів можна опалювати практично будь-які приміщення і використовувати в котельнях різних видів, – не приховує втіхи С. Чернов. – Ця продукція, як економний та екологічно чистий вид палива, обов’язково знайде попит як у населення, так і в установах соціальної сфери, на промислових підприємствах. На території Харківської області, до речі, працює вже 7 підприємств-виробників деревних брикетів, ще 14 почнуть роботу найближчим часом. Потенціал Харківської області по виробництву брикетів з відходів деревини – величезний.
Господар має бути всюди
Здається, навіть самі гутянські лісівники подивувалися одному дещо несподіваному збігові обставин. Голова облради наразі загостив до них якраз у День працівника природно-заповідної справи, що його 7 липня цьогоріч уперше в Україні відзначали як своє професійне свято працівники цієї сфери. Зрештою, свято святом, а насущними буденними турботами щодо збереження лісових багатств Харківщини, її природо-заповідного фонду не може не перейматися наразі й обласна влада.
– Буквально напередодні за результатами проведеної робочої наради з керівниками екологічних та землевпорядних організацій регіону, – принагідно поділився в тутешній затишній зеленій оазі з журналістами С. Чернов, – підписав розпорядження, яким доручив обласним управлінням екології та земельних ресурсів провести повну інвентаризацію всіх територій та об’єктів природно-заповідного фонду Харківської області. У нас же в регіоні більше 230 заповідників та заказників загальнодержавного і місцевого значення і займають вони загалом більше 65 тис. га. А про належний порядок у них та пристойне збереження, признатися, залишається тільки мріяти.
Заковика, виявляється, ось у чому: кожен зі створених різного часу заповідників, заказників, пам’яток садово-паркового мистецтва, дендрологічних чи регіональних ландшафтних парків перебував на балансі різних структур і начебто мав попередньо визначеного юридичного власника – промислове або сільськогосподарське підприємство, вищий навчальний заклад, органи виконавчої влади або місцевого самоврядування. Насправді ж багато-де відповідальних господарів фактично не залишилося.
– Річ у тім, – пояснює С. Чернов, – що ціла низка землекористувачів, відповідальних за збереження об’єктів природно-заповідного фонду, з плином часу встигла змінити вже форму власності, а то й зникла. Давати ж лад треба негайно.
Після інвентаризації, яку до початку вересня покликані тепер провести фахівці, ці питання передбачається розглянути на засіданні Асоціації органів місцевого самоврядування. А відтак представники місцевої влади вирішать, що робити із заказниками та заповідниками.
– Головне – знайти тих, хто візьме на себе реальну відповідальність за ту чи іншу заповідну територію, – акцентує голова облради С. Чернов. – Для області ж украй важливі і молоді природні лісові масиви, й заповідні території.
Важко з цим не погодитися. Бо то тільки далекій від лісового господарства людині здається, що ліс росте сам собою і не потребує сумлінного людського догляду. Насправді це не так: йому повсякчас потрібні пильні очі й роботящі руки.
Автор: Микола Тараненко.
