КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

     Стаття  142.  Матеріальною  і  фінансовою  основою  місцевого самоврядування  є  рухоме  і  нерухоме  майно,  доходи    місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що  є  у  власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а  також об'єкти їхньої спільної  власності, що  перебувають  в  управлінні районних і обласних рад.

{  Офіційне  тлумачення  частини  першої статті 142 див. в Рішенні Конституційного Суду N 11-рп/2001 від 13.07.2001 }
     Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності,  а  також  кошти бюджетів  для  виконання  спільних  проектів  або  для   спільного фінансування (утримання) комунальних  підприємств,  організацій  і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.
     Держава бере участь у формуванні доходів  бюджетів  місцевого самоврядування,  фінансово   підтримує   місцеве   самоврядування. Витрати органів місцевого  самоврядування,  що  виникли  внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. 

     Стаття  143.  Територіальні  громади  села,  селища,    міста безпосередньо  або  через  утворені    ними    органи    місцевого самоврядування управляють майном, що є  в  комунальній  власності; затверджують  програми  соціально-економічного   та    культурного розвитку  і  контролюють   їх  виконання;  затверджують    бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць  і  контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори  відповідно  до закону;  забезпечують  проведення   місцевих    референдумів    та реалізацію  їх  результатів;   утворюють,    реорганізовують    та ліквідовують комунальні підприємства, організації  і  установи,  а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 

     Обласні    та    районні    ради    затверджують     програми соціально-економічного  та  культурного    розвитку    відповідних областей і  районів  та  контролюють  їх  виконання;  затверджують районні і обласні бюджети,  які  формуються  з  коштів  державного бюджету  для  їх  відповідного  розподілу   між    територіальними громадами  або  для  виконання  спільних  проектів  та  з  коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних  соціально-економічних  і    культурних    програм,    та контролюють  їх  виконання;  вирішують  інші  питання,   віднесені законом до їхньої компетенції.
     Органам місцевого самоврядування  можуть  надаватися  законом окремі повноваження органів  виконавчої  влади.  Держава  фінансує здійснення цих повноважень у  повному  обсязі  за  рахунок  коштів Державного бюджету України  або  шляхом  віднесення  до  місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих  загальнодержавних податків,  передає  органам  місцевого  самоврядування  відповідні об'єкти державної власності.
     Органи місцевого  самоврядування  з  питань  здійснення  ними повноважень органів  виконавчої  влади  підконтрольні  відповідним органам виконавчої влади. 

     Стаття 144.  Органи   місцевого  самоврядування    в    межах повноважень,  визначених  законом,  приймають  рішення,   які    є обов'язковими до виконання на відповідній території. 
 

     Рішення  органів  місцевого  самоврядування  з  мотивів    їх невідповідності  Конституції  чи  законам  України  зупиняються  у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. 

     Стаття 145.  Права  місцевого  самоврядування  захищаються  в судовому порядку. 

     Стаття 146.    Інші     питання     організації     місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. 

                        Р о з д і л XII
                    КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
     Стаття 147.  Конституційний  Суд  України  є  єдиним  органом конституційної юрисдикції в Україні. 

     Конституційний Суд України вирішує питання про  відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. 

     Стаття  148.  Конституційний  Суд   України   складається   з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. 

     Президент України, Верховна  Рада  України  та  з'їзд  суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.
     Суддею Конституційного  Суду  України  може  бути  громадянин України, який на день призначення досяг  сорока  років,  має  вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш  як  десять  років, проживає в Україні протягом останніх  двадцяти  років  та  володіє державною мовою.
     Суддя Конституційного Суду України призначається  на  дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.
     Голова  Конституційного   Суду    України    обирається    на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України  зі складу  суддів  Конституційного  Суду  України  шляхом    таємного голосування лише на один трирічний строк. 

     Стаття  149.  На  суддів   Конституційного    Суду    України поширюються гарантії  незалежності  та  недоторканності,  підстави щодо  звільнення  з  посади,  передбачені   статтею    126    цієї Конституції, та вимоги  щодо  несумісності,  визначені  в  частині другій статті 127 цієї Конституції. 

     Стаття  150.  До  повноважень  Конституційного  Суду  України належить:

     1) вирішення питань  про  відповідність  Конституції  України (конституційність):
     законів та інших правових актів Верховної Ради України;
{  Офіційне  тлумачення  положення абзацу другого пункту 1 частини першої  статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002  від 27.03.2002 }
     актів Президента України;
{  Офіційне  тлумачення положення абзацу третього пункту 1 частини першої  статті 150 див. в Рішенні Конституційного Суду N 7-рп/2002  від 27.03.2002 }
     актів Кабінету Міністрів України;
     правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
     Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента  України; не менш як сорока п'яти  народних  депутатів  України;  Верховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
     2) офіційне   тлумачення   Конституції   України  та  законів України.
     З  питань,  передбачених  цією  статтею,  Конституційний  Суд України ухвалює рішення,  які  є  обов'язковими  до  виконання  на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
{  Офіційне  тлумачення положення частини другої статті 150 див. в Рішенні   Конституційного Суду N 15-рп/2000   від 14.12.2000 }