Чи потрібне нам екологічне маркування?

Тоді ж ринок поставив перед підприємствами нові завдання: збалансований розвиток виробництва та випуск екологічно пріоритетної продукції. Екологічні пріоритети продукції передбачають мінімальний вплив продукції на здоров’я людини і навколишнє природне середовище протягом усього життєвого циклу продукту (від видобутку чи виробництва сировини до утилізації використаного продукту). Екологічне  маркування товарів покликане допомагати просувати на ринок конкурентоспроможний за ціною продукт, що задовольняє потреби і підвищує якість життя людей і одночасно зменшує негативний вплив на їх здоров’я та навколишнє середовище.
1994 року була створена міжнародна організація – Глобальна мережа екологічного маркування – Global Ecolabelling Network – основною метою котрої є обмін досвідом, розвиток екологічного маркування, а також удосконалення механізму розробки та інтеграції  критеріїв оцінки екологічної продукції. Станом на 2005 рік Глобальна мережа екологічного маркування налічує 36 країн-учасників (у т.ч. і Європейський Союз) і є офіційним партнером Світової організації торгівлі.
В Європейському Союзі введено більш жорсткі вимоги як  до виробництва, так і до самої продукції, котрі регламентуються відповідними директивами. Так, з 1998 року для більшості промислових підприємств обов’язковим є наявність системи екологічного менеджменту та аудиту, що передбачає щорічний перегляд та атестацію екологічного звіту, зокрема для деревообробної промисловості – наявність сертифікату в системі FSC.
Загальними принципами екологічного маркування для деревообробної та меблевої промисловості є такі:
– продукція повинна відповідати чинним ДСТУ та ТУ (відповідність цим вимогам має бути підтверджена сертифікатом);
– наявність висновку санітарно-гігієнічної експертизи на продукцію;
– дата виготовлення і термін експлуатації повинні бути вказані на упаковці;
– на упаковці виробу коротко можуть бути вказані критерії, на основі котрих виріб одержав екологічне маркування;
– матеріал, використаний для упаковки, має бути придатним для повторного або багаторазового використання;
– повинні бути дотримані норми, встановлені для транспортування, обробки та зберігання виробу (йог частин) з дерева, а також при утилізації відходів, що виникають на виробництві.
Основні вимоги екологічного маркування для деревообробної та меблевої промисловості:
– виробник повинен надати покупцю інформацію про породу дерева та інші матеріали, з котрих виготовлено виріб, про експлуатацію товару, ремонт (обмін) виробу чи його деталей, складання (для меблів);
– виріб не повинен містити більше 5 відсотків енергозалежних органічних сполук;
– виріб не повинен містити ртуть та ртутні сполуки, пігменти кадмію, хрому VI та їх окисів;
– виріб не повинен містити більше 0,1% природних домішок або домішок, утворених під час виробничого процесу;
– виріб не повинен містити деревних консервантів або галогенізованих  органічних сполук;
– вміст формальдегіду не повинен перевищувати 0,05 ppm;
– на частини виробу, які швидко зношуються, наприклад, петлі, блоки, повинна бути гарантія, що термін їх зношення не менший 5 років;
– продукція не має містити жодних небезпечних домішок, що утруднюють її переробку;
– тверде дерево, багатошарове дерево та дерево, що використовується для виробництва фанери та інших виробів, має походити з лісів лісових господарств (бажаний сертифікат FSC).
Знак екологічного маркування в Україні повинен надати нашим споживачам можливості вибрати більш екологічно пріоритетну продукцію, що, своєю чергою, є додатковим механізмом підтримки виробників, які поліпшують екологічні аспекти своєї діяльності та випускають продукцію з мінімальним впливом на навколишнє природне середовище та здоров’я людини. Виробник у результаті отримує додаткові фінансові надходження, що зміцнюють його позиції на ринку. Така співпраця споживачів та виробників має забезпечити екологічний, економічний та інноваційний розвиток країни, як один з елементів сталого розвитку.
В Україні продукція сертифікується відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024 (екологічне маркування, тип 1) в міжнародній системі сертифікації SIC (System ofindependent certification), з наданням відповідного міжнародного сертифікату та права використання національного знаку екологічного маркування. Український знак екологічного маркування „Екологічно чисто та безпечно” включений до міжнародного реєстру Глобальної мережі екологічного маркування та визнано 35 країнами світу, в т.ч. ЄС, що в умовах найближчого вступу України до Світової організації торгівлі є важливим фактором підвищення конкурентоздатності продукції українських виробників на світовому ринку та основним критерієм вибору з боку споживача. На сертифікацію можуть бути представлені тільки окремі види продукції.
Україна є членом Глобальної мережі екологічного маркування з жовтня 2004 року. З 2003 року на території держави діє серія стандартів екологічного маркування, а саме:
ДСТУ ISO 14020-2003 „Екологічне маркування та декларації. Загальні принципи”;
ДСТУ ISO 14021:1999–2003 „Екологічне маркування і самодекларації (Екологічне маркування типу ІІ)”;
ДСТУ ISO 14024-2002 „Екологічне маркування та декларації. Екологічне маркування типу І. Принципи та методи”;
ДСТУ ISO/TR 14025-2002 „Екологічне маркування та декларації. Екологічні декларації типу ІІІ”.

Знаки екологічного маркування закордонних країн

Дивіться галерею.