Хто терра інкогніта: Карпати чи «Карпатиленд»?

Дати коментар щодо процесу обговорення цього проекту в Україні люб’язно погодився директор проектів в Україні та Росії АТ “Австрійські федеральні ліси” Віталій Кондратенко.Наша пропозиція бізнес-проекту “Карпатиленд” є відвертою, оскільки ми відкрито показали, скільки прибутків можна одержати з відповідних лісових масивів, якщо вкласти певні кошти в техніку та організувати роботу за сучасними європейськими стандартами. На мою думку, фахівці розуміють, про що йдеться, та корисність запропонованого проекту. Єдине, що може вплинути на ставлення як широкого загалу, так і фахівців-науковців – це брак інформації про сучасні технології та методи господарювання, які стали нормою в Західній Європі. Це пов’язано з обмеженою можливістю фахівців вільно подорожувати, відвідувати міжнародні семінари та конференції, брати участь у міжнародних виставках, де демонструються сучасна техніка та технології. Ми готові організувати та провести необхідні переговори, продемонструвати наші технології та детально обгрунтувати фінансові розрахунки для провідних та досвідчених фахівців та науковців, яких українська сторона буде готова направити із завданням провести всебічний аналіз нашого проекту.
Щодо офіційного ставлення, то, на мою думку, тут головну роль відіграють, передусім, політичні міркування. Можливо, проект “Карпатиленд” зачіпає чиїсь економічні інтереси, а тому будуть спроби дискредитувати цю ідею. Негативна реакція також може бути викликана незнанням клімату та культури стосунків серед компаній та підприємців, що склалися за багато років у ринковій економіці, на які впливає не стільки конкуренція, скільки відчуття взаємозалежності. Вузька спеціалізація (і лише спеціалізація!) дає змогу досягти успіху у своєму фахові. І саме АТ “Австрійські федеральні ліси” та “Державні ліси” Фінляндії мають, у цьому сенсі найкращі можливості. Вони є високоприбутковими саме тому, що займаються лише веденням лісового господарства.
З іншого боку, деревообробна промисловість (лісопиляння, виробники меблів, паперові комбінати та ін.), а також туризм та спортивні товариства, курортні концерни – від встановлення тривалих партнерських відносин із стабільним лісовим господарством – лише матимуть користь завдяки такій кооперації, концентруючи свої інвестиції у вузький напрям.
Мені не відомі приклади, щоб у розвинутих країнах Європи деревообробники займались веденням лісового господарства. В Україні складається цілком інша ситуація. Наприклад, дочірні підприємства концерну “ІКЕА” (Швеція) у Закарпатті та фірми “Роберт Плачек” (Австрія) в Івано-Франківській області вимушені (виділено автором) займатися лісорозробкою для того, щоб гарантувати постачання сировини самим собі. Ці ж самі компанії на Заході успішно працюють, користуючись стабільним постачанням сировини від інших фірм.
Водночас, навіть одержання права на користування терміном до 10 років не вирішує проблеми відсутності відповідних природозбережувальних технологій у сфері лісового господарства. Для господарювання у таких цінних лісових масивах, якими є Карпатські ліси, потрібні не лише добрі знання та кваліфікація, а й відповідна техніка. Лише нові технології дозволять провести лісозаготівлю, не пошкоджуючи грунту та не впливаючи негативно на екологічну систему лісу. Аби застосувати відповідну техніку та розвинути інфраструктуру, необхідно господарювати там щонайменше 25 років. Бо, скажімо, одна сучасна мобільна канатна установка коштує близько 200.000 євро, що становить майже половину річного господарчого обороту такого державного лісового господарства, як Турківське, що на Львівщині. І це лише техніка, а на підготовку персоналу має бути затрачено ще практично половину від цієї суми. Також особливо важливим є будівництво лісових доріг, які дозволяють здійснювати планомірне, цілеспрямоване господарювання у лісі, та ще й набагато скорочують відстань тракторного трелювання деревини (а отже, значно зменшуються пошкодження грунту). Усе це вимагає вкладення великих інвестицій. Жодна деревопереробна компанія не ризикне вкласти ці гроші в “терра інкогніта”. Альтернатива – одержання прибутків не за рахунок впровадження високоефективних, але дорогих технологій деревообробки, а за рахунок застосування не зовсім цивілізованих, але набагато дешевих технологій лісорозробок.
Немає альтернативи принципу – господарювання у лісі мають здійснювати підприємства-фахівці, яким власник (в Україні – це держава) доручає його постійне користування.
Цілком зрозуміло, що усі ці реалії та правильні напрямки розвитку галузі зрозумілі істинним професіоналам в Україні. Проте мова йде про час. Чи побачить покоління працюючих нині працівників лісу це світле майбутнє? Залучення іноземних інвестицій дозволить зробити це реальністю.
Реалізації українсько-австрійського бізнес-проекту “Карпатиленд” також дасть можливість встановити серед українських підприємців нові, цивілізовані господарські стосунки європейського рівня. Ми запрошуємо усі зацікавлені кола з промислового та рекреаційного сектору до плідної взаємовигідної кооперації. Використовуючи широкі зв’язки наших компаній у Європі, ми допоможемо налагодити співпрацю та нові контакти з колегами в Австрії та Фінляндії.
Стан розвитку проекту “Карпатиленд” був розглянутий у Відні в період з 27 по 29 листопада під час 4-го засідання міжурядової україно-австрійської змішаної комісії. З української сторони у засіданні робочої групи із співробітництва у лісовому господарству брали участь начальник управління лісового господарства Державного комітету лісового господарства України Володимир Романовський, начальник Івано-Франківського обласного управління лісового господарства Олексій Голубчак, генеральний директор лісогосподарського об’єднання “Львівліс” Анатолій Дейнека та начальник управління лісового господарства Закарпатської області Василь Ледней. Австрійську сторону представляла компанія “Foria-ÖBf Forstmanagement GmbH” (спільне підприємство державних лісогосподарських компаній Австрії та Фінляндії) у складі керівників Йозефа Бюрга і Туомо Пікарайнена та директора регіональних проектів в Україні та Росії Віталія Кондратенка. Дискусії, розпочавшись у Відні, продовжувались на лісових ділянках у землях Верхній Австрії, Штірії та Зальцбург, де пройшов вітровал, який заподіяв значної шкоди австрійському лісовому господарству. Українські фахівці мали можливість на місці ознайомитись з технологіями та технікою, задіяними для усунення наслідків стихії.
За час діяльності робочої групи українські та австрійські фахівці більш детально обговорили можливі контури спільного проекту. На мій погляд, робоча група із співробітництва у лісовому господарству виконала своє завдання – досягнуто взаємопорозуміння щодо подальших спільних кроків розробки проекту “Карпатиленд”.
Зрозуміло, що останнє слово щодо доцільності створення цього великомасштабного експериментального міжнародного проекту, після всебічної експертизи фахівцями та науковцями України – мають висловити Карпатські регіони та Державний комітет лісового господарства України. Проте, після закінчення засідання міжурядової україно-австрійської змішаної комісії, з’явилося тверде відчуття, що спільна мова між державними лісовими господарями України, Австрії та Фінляндії існує.