Лісовий сектор України. Як вижити в умовах ринкової економіки?




Еколого-економічні проблеми розвитку лісового сектора України
Істотні зрушення в розвитку світової економіки наприкінці двадцятого століття відбулися завдяки економічному захисту природи.

Про це було заявлено на Першому конгресі економістів з довкілля і природних ресурсів, що відбувся у Венеції (1998). Як стверджує відомий англійський енвайроекономістД. Пірс, у країнах, що входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, застосовують приблизно 150 інструментів екополітики, за допомогою яких регулюється використання довкілля і природних ресурсів. Усього цього багатства світової економічної думки в Україні не використовують. Про нього добре не знають навіть відомі науковці та фахівці. Без цих знань не можна побудувати ефективну екологічну політику, а тим більше - лісову, яка б дала змогу підприємствам лісового сектора вижити в складних еколого-економічних умовах, що склалися в Україні.
Лісовому господарстві України у спадок від старої адміністративно-командної економіки залишився архаїчний економічний механізм, який стримує розвиток підприємств лісового господарства. Цей економічний механізм критикували ще в роки панування радянської системи господарювання. За роки незалежності України мало що змінилося, оскільки економічна система в лісовому господарстві не стала захисником лісу.
Реформування лісового господарства в Україні ускладнюється не лише недолугим "Лісовим кодексом України", але й несприятливими еколого-економічними умовами лісокористування. Для того, щоб лісові підприємства були конкурентоспроможними на ринках лісової продукції необхідно,шоб структура їх лісового фонду була близькою до нормального лісу. У багатьох європейських країнах таку структуру лісового фонду стимулюють податковими пільгами, пільговим кредитуванням, державними дотаціями тощо.
В Україні склалася несприятлива вікова структура лісів (частка стиглих і перестійних лісів на підприємствах Держкомлісу складає лише 11,2 %). Окрім того, стиглі та перестійні ліси, у яких переважають найбільш пінні деревні породи, характеризуються низькою повнотою. Запаси деревини складають приблизно 50% потенційних. З такою таксаційною характеристикою лісів неможливо без державної фінансової підтримки забезпечити ефективне відтворення лісів, розвиток лісової інфраструктури і сталий розвиток лісового господарства на принципах, що були проголошені Міжнародною конференцією ООН в Ріо-де-Жанейро (1992). Тим більше потрібна така фінансова допомога у випадку проведення лісової політики розширеного відтворення лісів. А таку політику проводити необхідно, оскільки лісисгість території України складає лише 15,6% (лісистість Європи –38,0%).
Лісове господарство і промисловий лісовий сектор тісно пов`язані між собою. Через постійну, а часом і злочинну, приватизацію деревообробна промисловість опинилася в дуже критичному стані. Ще в 1990-91 роках на нарадах працівників лісового комплексу і місцевих органів влади, які відбувалися в Ужгороді та Львові, я застерігав від негативних наслідків приватизації промислових об`єктів комплексних лісових підприємств. У тій складній економічній ситуації можна і треба було в межах комплексних лісових господарств зберегти значну частину промислового лісового сектора. У більшості європейських країн національна лісова політика спрямована на розвиток інтеграції лісового господарства з промисловістю, сільським господарством, туризмом. Спостерігається різноманіття форм таких інтеграційних зв`язків, розвиток яких стимулюється через економічні інструменти лісової політики.
В Україні у процесі приватизації було розвалено немало ефективних комплексних лісових підприємств, особливо на території Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Тепер знову починаємо розвивати переробку деревини на державних лісогосподррських підприємствах. Так чого варта така лісова і промислова політика? У яку копійчину вона обійшлася українському народові? Складна економічна ситуація в деревообробній промисловості є віддзеркаленням соціально-економічної ситуації в Україні. Через різке падіння життєвого рівня населення зменшився попит на меблі та іншу продукцію лісового промислового сектора, змінилася структура споживання продукції деревообробної промисловості. Крім того, внутрішній ринок меблевої продукції виявився незахищеним. Інфляція в національній економіці, нерозвинена інфраструктура ринкової економіки та монополізм на ринках капіталів призвели до іммобілізації обігових коштів на багатьох деревообробних підприємствах. Перед деревообробною промисловістю стоїть складне питання розвитку. Основне завдання довгострокової державної економічної політики полягає в тому, щоб зберегти кваліфікованих фахівців, науковців і викладачів. Необхідно допомогти утвердитися на ринках продукції перспективним підприємствам, визнати банкротами безнадійні підприємства і передати їх майно в руки ефективних власників. На жаль, в Україні механізм банкрутства безнадійних підприємствів добре не відпрацьований, незважаючи на те, що законодавча основа для цього ринкового інструмента економічної політики частково закладена. Ситуація в деревообробній промисловості почне змінюватися на краще лише з підвищенням життєвого рівня населення. Як би не змінювалася ситуації на ринках лісової продукції, необхідно мати на увазі: лісове господарство (державний сектор економіки) і промисловий лісовий комплекс (приватний сектор економіки) приречені бути партнерами. Лісове господарство повинно навчитися сприяти розвитку внутрішнього ринку і захищати його (це найбільш надійний ринок). Орієнтація на зовнішній ринок, хоч і дуже спокуслива, але дуже і дуже ризикована. Прогноз ситуації, що буде складатися на європейському ринку лісової продукції (особливо враховуючи екологічні фактори: великі запаси перестійних насаджень, що стають екологічної загрозою для Європи; вітровали, що призвели до накопичення 100 млн. м3 вітровальної деревини), приводить дод висновку, що Європа може не допустити Україну на європейський ринок лісової продукції. І для цього в неї будуть підстави, оскільки лісовий менеджмент в Україні не відповідає європейським стандартам. Тоді лісове господарство України опиниться біля дверей європейського ринку лісової продукції з "розбитим коритом" і реаліями кволого внутрішнього ринку. Тому підприємства лісового господарства повинні сприяти розвитку внутрішнього ринку лісової продукції, а деревообробні - зарекомендувати себе надійними партнерами.

Хто власник лісу в Україні?

Лісове законодавство європейських країн характеризується різноманітністю. Але в більшості законодавчих актів про ліси чітко визначені два основоположні поняття лісової політики: це форми власності на ліси і лісовласники. "Лісовий кодекс України" стверджує, що ліси в Україні є державною власністю. Але не дає відповіді на питання: " Хто в Україні є лісовласником?" За своїм змістом і духом цей правовий документ залишився радянським, незважаючи на те, що був прийнятий Верховною Радою України в квітні 1994 року. Його готували фахівці, які недостатньо обізнані із сучасним лісовим законодавством і інструментами лісової політики. Тому ми до цього часу не знаємо, хто в Україні є лісовласником. Мабуть, було б варто записати в "Лісовому кодексі України" так, як це записано в параграфі четвертому закону Німеччини "Про ліси": "Власниками лісу в розумінні цього закону є лісовласники і ті, що мають право на користування ним оскільки вони є безпосередніми власниками лісу". Таке визначення спрямувало б лісову політику України в більш перспективний напрямок.
Центральне питання лісової політики - це законодавче закріплення форм власності на ліси. В останні роки все частіше висловлюють думки-щодо приватизації лісів. Світовий досвід (Нової Зеландії, Бразилії) говорить про сумні наслідки глобальної приватизації лісів. Динаміка структури лісів за формами власності в двадцятому столітті дозволяє зробити такі висновки. Структура лісоволодіння за формами власності, що склалася в більшості промислово розвинених країн світу, є результатом тривалого історичного розвитку. Різка трансформація форм власності - небажана, оскільки вимагає іншої інфраструктури обслуговування лісового господарства, призводить до порушення сталих зв`язків та погіршення стану лісокористування. Досвід багатьох промислово розвиненихкраїн свідчить про те, що не варто віддавати перевагутій чи іншій формі власності на ліси. Мабуть, доцільнішою буде така структура форм власності, яка б повніше відповідала ментальності населення і національним традиціям лісокористування, структурі національної економіки і соціальної сфери. Необхідно враховувати те, що багатофункціональне використання лісів ефективніше в державних лісах, а промислове використання деревини - у приватних лісах.
 У "Лісовому кодексі України" необхідно затвердити пріоритет за державною формою власності. У приватну власність можна передавати лише невеличкі ділянки лісу, що відірвані від контурів основних лісових масивів і прилягають до фермерських господарств. Приватними можуть бути також ліси, створені за рахунок приватного капіталу на угіддях, мало придатних для ефективного ведення сільського господарства. Разом з тим, доцільно законодавчо закріпити вимогу, щоб лісовласники обов`язково мали спеціальну освіту, яка б дозволяла їм ефективно вести господарство в лісах. Закон повинен передбачати матеріальну відповідальність лісовласників у випадках порушення ними екологічних стандартів.
"Лісовому кодексі України" необхідно затвердити пріоритет за державною формою власності. У приватну власність можна передавати лише невеличкі ділянки лісу, що відірвані від контурів основних лісових масивів і прилягають до фермерських господарств. Приватними можуть бути також ліси, створені за рахунок приватного капіталу на угіддях, мало придатних для ефективного ведення сільського господарства. Разом з тим, доцільно законодавчо закріпити вимогу, щоб лісовласники обов`язково мали спеціальну освіту, яка б дозволяла їм ефективно вести господарство в лісах. Закон повинен передбачати матеріальну відповідальність лісовласників у випадках порушення ними екологічних стандартів. 

 Гримаси некваліфікованого менеджменту на ринках лісової продукції

Некваліфікований управлінський персонал, який виріс на традиціях радянської системи, спирається головним чином на малоефективні адміністративні інструменти лісової політики і уникає економічних, більш ефективних, але значно складніших у застосуванны. Як на мене, гримаси некваліфікованого менеджменту на ринках лісової продукції цікаво розглянути на прикладі управлінських рішень і дискусій, що розгорілися в зв`язку із зростанням експорту круглих лісоматеріалів. Дійсно, експорт лісопродукції на державних лісогосподарських підприємствах Державного комітету лісового господарства України в останні роки істотно зріс. У 1999 році частка експорту круглих необроблених лісоматеріалів становила 6.7 %, а оброблених - 2.8 %. До експорту лісопродукції залучилися посередницькі організації, і, як кажуть, заробили непогані гроші. З метою захисту місцевих споживачів деревини приймають рішення заборонного характеру. Так, Львівська обласна рада приймає рішення № 248 від 8 лютого 2000 року "Про вивіз круглого лісу за межі області", яким ухвалила (текст подано без авторської редакції): 1. 1. Право на лісокористування мають виключно суб`єкти господарювання області, за якими на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України Львівською облдержадміністрацією закріплено ліміт лісосічного фонду, без права передачі лісосік під розробку іншим господарюючим суб`єктам. 1. 2. Право вивозу круглого лісу за межі області мають суб`єкти господарювання, визначені п. 1. 1. цього рішення. І. 3. Відсоток переробки лісокористувачами, визначеними п. 1. 1. цього рішення, придатної для переробки деревини (пиловника) повинен складати менше 40%. Пріоритет у забезпеченні лісоматеріалами мають місцеві товаровиробники". У періодичній пресі почали з`являтися думки про заборону експорту круглих лісоматеріалів. Теперспробуємо зрозуміти цю ситуацію беззайвих емоцій. Дійсно, в теоретичному плані експорт круглих лісоматеріалів не можна визнати перспективним. Але ж великими експортерами круглих лісоматеріалів є такі високорозвинені країни, як США, Канада, Фінляндія. Безумовно, варто надавати перевагу експорту продукції глибокої переробки деревини. Але для цього необхідно застосовувати конкурентоспроможні технології переробки деревини. Посередницькі структури не завжди потрібні в організації експорту лісопродукції. Але вони часто сприяють ефективній роботі ринку. Вони часто бувають індикаторами ситуації на ринках продукції. Пряма заборона діяльності, у тому числі посередницької, призводить до неефективного застосування виробничих ресурсів, до економічних втрат. У нашому випадку заборона або обмеження експорту круглих лісоматеріалів суперечить чинному законодавству. Крім того, вона призведе до порушення раніше.
Заборонній лісовій політиці можна протиставити заходи, що передбачають застосування економічних інструментів. Зокрема, якби ціни на лісопродукцію державних лісогосподарських підприємств булинближені до міжнародних, то без роботи залишилися б посередницькі організації ( їх діяльність була б досить ризикованою). Великі доходи посередницьких організацій свідчать лише про те, що державні лісогосподарські підприємства погано працюють на зовнішньому ринку. Скорочення експорту лісопродукції можна досягти шляхом підвищення кореневої плати за ліс на корені та митних платежів; зменшення лімітів на заготівлю цінних порід деревини; надання дотацій підприємствам лісового господарства у випадках зменшення експорту лісової продукції та за допомогою багатьох інших альтернативних інструментів лісової політики. Щоб дати відповідь на питання, яку лісову політику необхідно втілювати в життя, необхідно вміти прогнозувати кінцеві результати альтернативної лісової політики. Таку політику можуть творити лише економісти і юристи високої кваліфікації. Її не творять н гамірних конференціях і нарадах. Необхідно вишколити клас сучасних кваліфікованих менеджерів, які б замінили тих,що поводяться на ринках так, як слон у крамниці посуду.

 Як укріпитися на європейському ринку лісової продукції? І чи потрібно це українським лісовласникам?

Відповідь на ці запитання однозначна. Закріплення підприємств лісового сектора (у т. ч. і підприємств лісового господарства) на європейському ринку лісової продукції - у національних інтересах. Але ціни національних виробників лісової продукції повинні бути максимально наближені до рівня міжнародних. Щоб закріпитися на європейському ринку, необхідно добитися істотного покращення культури лісового менеджменту. А це не тільки новітні технології і стале лісове господарство. Утриматися на європейському ринку можна буде лише тоді, коли в Україні буде добре відлагоджена національна екологічна сертифікація лісів. Я не буду переконувати читачів газети в тому, що екологічна сертифікація лісів потрібна. Про доцільність екологічної сертифікації лісів можна прочитати в багатьох роботах автора*. Ще в 1992 році, коли екологічна сертифікація лісів робила перші кроки в Європі, автор запропонував Мінекобезпеки України розробити систему екологічних стандартів на стан лісів (проект одного із таких стандартів був підготований І. Синякевичем, М. Горошко, З. Герушинським). Шкода, що ця дуже потрібна наукова робота не була продовжена, оскільки не входила в * Синякевич 1. Економічні інструменти екополітики: теорія і практика. - Економіка України, 1999, № 10. Синякевич 1. Лісова політика України в контексті економічного захисту довкілля, сталого розвитку і реформування лісового господарства. - Економіка України, 2000, №4. Синякевич 1. Економіка лісокористування: Львів: УкрДЛТУ. - 2000. плани наукових досліджень Мінекобезпеки України. Інколи з вуст творців лісової політики (і науковців також) можна почути скептичні думки: - А для чого потрібна екологічна сертифікація лісів нам, українцям, коли багато зарубіжних фахівців висловлюють сумніви щодо доцільності її застосування. Таку репліку я прокоментував би таким чином: Ми лінуємося "бачити" національних фахівців. Крім того, за спину національного фахівця не заховаєшся. Інша справа зарубіжний - американець, японець, німець ... Така вже ментальність багатьох національних чиновників. Бо немає Пророків у своїй Вітчизні. А тим часом у найбільш розвинених країнах світу екологічна сертифікація лісів продовжує розвиватися. У 1997 році сертифікацією охоплено 2.9 млн. га лісів різних форм власності в 54 країнах різних континентів світу. Обсяг виробництва лісової сертифікованої продукції в травні 1997 року становив приблзно 1% обсягу її продажу. Екологічна сертифікація здійснюється за програмами Лісової управлінської ради (Р8С), Міжнародної організації із стандартизації (180) та національними. (^1 В майбутньому шлях на міжнародний ринок круглих лісоматеріалів буде закритий для тих лісовласників, ліси яких не сертифіковані. А також на міжнародний ринок іншої продукції лісового сектора, якщо вона вироблена з деревини, заготовленої у несертифікованих лісах. Але, передусім, екологічна сертифікація лісів і екологічна сертифікація лісової продукції потрібна нам, національним споживачам (враховуючи екологічну забрудненість території України, особливо радіонуклідами). Вона не потрібна лише тим, хто не думає про теперішнє і майбутні покоління українців,прос вою сім`ю, про себе особисто.
 Всі аспекти цієї складної економічної проблеми не можна розглянути в межах газетної статті. Але на окремих аспектах варто зупинитися. 1. Лісові такси повинні бути не інструментом податкової системи, а виконувати функцію ціни на ліс на корені. Уваги заслуговують американська та канадська методики визначення величини кореневих платежів. 2. Система оподаткування лісокористувачів (лісовласників) повинна бути ощадною. Заслуговують уваги шведська та польська системи оподаткування. Система оподаткування ^лісовому господарстві повинна бути спрямована на формування структури лісового фонду, яка притаманна нормальним лісам. 3. У лісовому господарстві доцільно справляти традиційні екологічні податки, що передбачені чинним законодавством України. Крім того, варто ввести податок на застосування екологічно вразливих технологій рубок головного користування. 4. Оскільки в Україні склалася незадовільна вікова структура лісів, необхідно зберегти підтримку підприємств лісового господарства за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів. Таку підтримку варто пов`язувати із віковою структурою лісів.
 








Последние обьявления
Авторизація
Логин:  
Пароль:  
 
Для того, что бы получить дополнительные возможности в системе, Вам надо пройти регистрацию . Регистрация бесплатная

Лісовий сектор України. Як вижити в умовах ринкової економіки? - www.PromWood.com
Пользователи OnLine: 
Історія лісівництва | Деревообробка | Породи деревини | Сушіння деревини | Верстати і обладнання | Оздоблення деревом | Біопаливо | Деревянне вугілля | Лісовий довідник | Охота