Сертифікація за схемою FSC базується на „Принципах та критеріях FSC”, які передбачають, що споживач має бути упевнений в тому, що продукція отримана з лісових господарств, управління в котрих здійснюється відповідно до жорстких соціальних, економічних та природоохоронних стандартів. Лісова сертифікація за схемою FSC має зв’язок з іншими системами сертифікації, як-от ISO 9000 та ISO 14000. Про проблеми сертифікації лісів у нашій країні розповідає Володимир Ковалишин, аудитор з FSC сертифікації.
– Які переваги отримує підприємство від лісової сертифікації за схемою FSC?
– По-перше, сертифікація лісів покликана задекларувати, що система ведення лісового господарства відповідає вимогам сталого розвитку, а по-друге, це – маркетинговий інструмент переконання споживачів у тому, що підприємство, справді, належним чином здійснює свою діяльність і продукція вирощена в лісах, в яких господарство ведеться згідно з вимогами сталого розвитку. Крім того, наявність сертифікату FSC підвищує довіру до лісової політики держави, створює позитивнийімідж підприємствам, тобто йдеться знову ж таки про довіру споживачів до роботи підприємств. В окремих випадках йдеться і про вищу ціну на продукцію.
– Що може змусити підприємство відмовитися від сертифікації?
– Перепоною на шляху до сертифікації може стати вартість сертифікації, і, зокрема, витрати на доведення системи ведення лісового господарства до рівня, який відповідає вимогам FSC (непрямі витрати на сертифікацію). Часто непрямі витрати на сертифікацію в декілька разів перевищують прямі витрати на проведення сертифікації, які включають оплату послуг організацій, що здійснюють сертифікацію.Наприклад, якщо в лісовому господарстві підприємства незадовільний стан доріг чи недостатня технічна оснащеність, то підприємство матиме значні витрати, щоб виправити цю ситуацію. Існують також певні суперечності між вимогами сертифікації та українського лісового законодавства. Наприклад, згідно з українським законодавством, перед початком лісосічних робіт ділянка повинна очищуватися від сухостійних та небезпечних дерев, після рубки повинна проводитися зачистка лісосіки від порубних залишків, а згідно з вимогами лісової сертифікації FSC, частина порубних залишків та сухостійних дерев, які є осередками існування біорізноманіття, повинні залишатися на лісосіці. Такі суперечності підприємство не в силі вирішити самостійно, бо в даному випадку необхідно внести зміни у законодавство. Тобто є певні нюанси, які можуть спричинити додаткові труднощі для підприємства, але, звичайно ж, аудитори враховують у роботі усі невідповідності вимог сертифікації та національного законодавства.
– Які основні етапи сертифікації? Наскільки сертифікація може ускладнити роботу підприємства?
– Підприємство, котре вирішило сертифікувати свою діяльність, уже готове до того, що матиме додаткові фінансові витрати та додатковий обсяг робіт. Якщо ж говорити про етапи сертифікації лісового господарства, то насамперед, підприємству необхідно заповнити анкету, в якій воно подає коротку інформацію про себе (розміщення, обсяги діяльності, коротка характеристика лісового фонду тощо). На основі цієї інформації складається кошторис та планується проведення попередньої оцінки підприємства.
Попередня оцінка або аудит полягає в тому, що аудитор ознайомлюється з діяльністю підприємства, а підприємство, своєю чергою, – з поняттям лісової сертифікації, з принципами та критеріями сертифікації. Після цього складається звіт з попередньої оцінки. Під час попередньої оцінки аудитори з’ясовують, які є невідповідності у роботі підприємства до вимог стандарту. На основі проведеної оцінки складається перелік зауважень або невідповідностей до стандарту, який надсилається підприємству для ознайомлення та прийняття необхідних заходів щодо їх усунення.
Наступний етап – основний аудит, який, переважно, проходить приблизно через три місяці після попередньої оцінки (це вже залежить від того, наскільки підприємство готове до аудиту, чи спромоглося воно урахувати зауваження попередньої оцінки). За місяць до проведення основного аудиту надсилаються анкети зацікавленим сторонам – неурядовим екологічним, природоохоронним організаціям, науковим, науково-дослідним установам, деревообробним підприємствам тощо. Список потенційних зацікавлених сторін має подати підприємство, яке проходить сертифікацію. Компанія, котра здійснює сертифікацію, надсилає анкету проблемних питань третій стороні (зацікавленим організаціям та установам), а також надає коротку інформацію про підприємство, що сертифікується. Третя сторона може надати коментарі чи зауваження стосовно діяльності підприємства. Якщо відгуки, коментарі надходять, то орган сертифікації аналізує, наскільки вони вагомі та об’єктивні. Якщо зауваження третьої сторони є небезпідставними, то під час основної оцінки з ними проводяться інтерв’ю (телефонна бесіда або індивідуальні зустрічі). Крім того, інформація, надана зацікавленими сторонами, перевіряється на об’єктивність в польових умовах та на основі документів, наданих підприємством, що сертифікується.
Для проведення основної оцінки аудитори залучають до співпраці місцевих експертів, які дуже добре знають специфіку ведення лісового господарства у місцевих умовах. Аудитори вивчають документацію підприємства, проводять опитування працівників підприємства (включаючи усі ланки), виїжджають на лісові ділянки, аби переконатися наочно, яким чином ведеться господарство (наприклад, як ведеться лісозаготівля, посадка лісу, догляд за лісовими культурами тощо), тобто досліджуються всі соціальні, економічні та екологічні аспекти. Після етапу основної оцінки на заключній зустрічі з керівництвом підприємства аудитори повідомляють про зауваження, невідповідності принципам та критеріям FSC. Зауваження стосовно невідповідності поділяються на три категорії: основні вимоги щодо коригуючих дій, другорядні вимоги щодо коригуючих дій та рекомендації. Основні вимоги щодо коригуючих дій підприємство повинно виконати ще до моменту надання йому сертифікату (це забирає приблизно півроку). Без виконання основних вимог щодо коригуючих дій підприємство не може отримати сертифікат. Другорядні вимоги повинні бути виконані до моменту проведення першого наглядового аудиту.
Після проведення основної оцінки готується звіт з детальним описом всіх виявлених невідповідностей по кожному пункту стандарту. Звіт надсилається підприємству для ознайомлення, а також направляється на незалежну рецензію. Рецензенти повинні бути фахівцями у лісовому господарстві. Обов’язкова вимога до рецензентів – вони не повинні за останній період бути безпосередньо залученими до діяльності підприємства. Завдання рецензента – встановити наскільки об’єктивно проведено основну оцінку і чи всі аспекти діяльності підприємства були охоплені під час проведення аудиту.
– Яким чином проводиться наглядовий аудит?
– Сертифікат FSC видається підприємству, зазвичай, терміном на п’ять років. А перший наглядовий аудит проводиться через півроку після видачі сертифікату. Під час наглядового аудиту перевіряється, наскільки підприємство спромоглося усунути невідповідності, які були виявлені під час проведення основної оцінки. Якщо під час наглядового аудиту виявлено, що підприємство не здійснює заходів з виконання вимог щодо коригуючих дій, то сертифікат може бути тимчасово відкликаний або відібраний у підприємства – це залежить від того, наскільки серйозними є порушення.
– Скільки невідповідностей стандарту може бути у діяльності підприємства без загрози відібрання сертифікату?
– Підприємство повинно виконувати всі вимоги щодо коригуючих дій. Якщо підприємство не виконало другорядних вимог щодо коригуючих дій, то вони переходять в розряд основних (про що робиться відповідний запис у звіті з основної оцінки), невиконання яких тягне за собою застережні заходи з боку органу сертифікації (відкликання, тимчасове призупинення дії сертифікату), що залежить від конкретного випадку. Якщо підприємство й після цього не вживає дій щодо усунення невідповідностей, то воно втрачає сертифікат.
– Вимогою принципів FSC є відмінний стан техніки, яка використовується для ведення господарства. Як ця вимога враховується при проведенні аудиту на наших підприємствах, адже більшість лісгоспів не мають належного технічного забезпечення?
– Техніка та механізми повинні відповідати вимогам правил техніки безпеки та охорони праці та завдати якомога меншої екологічної шкоди. Нині в Україні діє мораторій на використання гусеничної техніки в гірських умовах, тож підприємства переходять на застосування колісних тракторів. У Карпатах частіше почали застосовувати коней на лісозаготівельних роботах, подекуди застосовуються підвісні канатні трелювальні установки, хоча їх використання ще не набуло значного поширення через велику вартість придбання. Підприємства, які вже пройшли сертифікацію, є достатньо економічно розвиненими, тож не мають значних проблем з технікою.
– Які є характерні невідповідності принципам FSC?
– Насамперед, дуже мало працівників лісового господарства обізнані з тим, що таке лісова сертифікація, а один з принципів (Перший) FSC вимагає проведення політики підприємства відповідно до принципів та критеріїв FSC. Крім того, на наших підприємствах спостерігається досить низька практична реалізація правил техніки безпеки та неналежний їх контроль (зокрема, працівники часто не використовують захисне спорядження під час роботи, відсутні аптечки у визначених місцях тощо), що суперечить четвертому принципу FSC, який регулює соціальні питання й зокрема, безпечні умови праці на підприємстві. Невідповідністю також є відсутність списку дозволених до використання хімікатів, деяких документів, які стосуються прийнятих Україною міжнародних конвенцій та зобов’язань. Проблемою також є ідентифікація, контроль та моніторинг лісів великої природоохоронної цінності. Адже у межах лісгоспів є еталонні ділянки, окремі місця існування певних червонокнижних видів рослин і тварин, котрі не виділені, не нанесені на карти, відповідно, не проводиться їх моніторинг, контроль, та розпізнавання. Питання лісів великої природоохоронної цінності ще не регулюється національним лісовим законодавством, хоча окремі категорії лісів, які підпадають під це визначення, віднесені до лісів першої групи (водоохоронні ліси, особливо цінні лісові масиви, заповідні об’єкти, генетичні резервати тощо). То ж в даному випадку також необхідною є додаткова ініціатива підприємства.
– У Карпатах існує проблема всихання смерічників. Яким чином лісгоспи, на території котрих існує ця проблема, отримали сертифікати, адже йдеться про невідповідність діяльності цих підприємств екологічним аспектам FSC?
Подібна проблема існує й у Європі. FSC не має спеціальних вимог саме щодо цього питання. Звичайно, всихання смерічників – це проблема для підприємств, оскільки існує реальна екологічна загроза. Першопричини всихання смерічників необхідно шукати у минулому, коли на місцях виростання мішаних ялиново-ялицево-букових деревостанів почали закладатися монокультури смереки. Тому сучасні підприємства повинні вирішувати проблеми, початок яких закладено ще до них.
Здійснюючи сертифікаційну оцінку, ми беремо до уваги також те, як підприємство вирішує згадану проблему. Оцінюємо, чи підприємство вжило певних заходів щодо вирішення проблеми, чи має воно необхідні обґрунтування та дозволи на проведення санітарних рубок у всихаючих деревостанах, які культури висаджуються на місці всохлих деревостанів, чи відповідають ці культури природним умовам виростання і чи не становитимуть екологічної загрози у майбутньому. Тож, як бачимо, під час сертифікації оцінюється теперішня діяльність підприємства для покращення її в майбутньому.
– Як ураження території радіацією враховується при проведенні сертифікації окремих підприємств?
– Справді, низка лісових господарств Житомирщини, які уже сертифіковані, розташовані поблизу, а декотрі потрапляють у зону радіоактивного забруднення. До сертифікації таких підприємств аудитори підходять з двох позицій. По-перше, сертифікується система ведення лісового господарства, іншими словами, діяльність працівників лісового господарства. А радіоактивне забруднення виникло не в результаті лісогосподарської діяльності та не з вини лісівників. По-друге, підприємства регулярно проходять радіологічний контроль, після котрого отримують радіологічний сертифікат із зазначенням вмісту радіонуклідів у продукції. Поки що у сертифікованих підприємствах не було засвідчено випадків, коли вміст радіонуклідів у деревній продукції перевищував допустимі норми (трапляється, що він перевищує встановлені норми у грибах, окремих видах рослин, які активніше абсорбують радіоактивні речовини).
– Чи усі 10 принципів FSCзастосовуються в українських умовах?
– В Україні не застосовується принцип 3, який регулює права корінних малочисельних народів, та принцип 10, який стосується плантаційного ведення лісового господарства (оскільки в Україні немає типових лісових плантацій). Хоча окремі критерії цих принципів можуть застосовуватися у певних випадках.
– А що таке Chain-of-custody?
– Chain-of-custody – сертифікація підтвердження походження продукту. Вона покликана гарантувати те, що продукція, котра надходить кінцевому споживачу, виготовлена із сертифікованої сировини. FSC висуває чіткі вимоги до ідентифікації, сортування та маркування сертифікованої лісопродукції. Завдяки цьому можна прослідкувати увесь технологічний шлях виготовлення продукції, включаючи дані про місце походження сировини, її переробки, виробництва та розповсюдження кінцевого продукту.
Сертифікація походження продукції в Україні розпочнеться у 2006 році.
„SGS Україна" засновано 1992 року як підприємство з 100% іноземних інвестицій, входить у групу компаній SGS, яка діє на ринку з 1878 року і надає послуги з управління ризиками, спеціалізуючись в галузі незалежної експертизи, контролю кількості та якості продукції, лабораторних випробувань та консалтингових послуг, а також щодо надання послуг у сфері міжнародної сертифікації. Нині послугами підприємства користується 350 українських та 550 міжнародних компаній.
Бесідувала Галина ФІЛЬ.
