КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

     Стаття  31.  Кожному  гарантується    таємниця    листування, телефонних розмов, телеграфної та  іншої  кореспонденції.  Винятки можуть  бути  встановлені  лише  судом  у  випадках,  передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину  під  час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами  одержати інформацію неможливо. 

     Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його  особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. 

     Не  допускається  збирання,  зберігання,   використання    та поширення конфіденційної інформації про особу без її  згоди,  крім випадків, визначених законом,  і  лише  в  інтересах  національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
     Кожний громадянин має право знайомитися в  органах  державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і  організаціях з відомостями про себе, які не є  державною  або  іншою  захищеною законом таємницею.
     Кожному  гарантується  судовий  захист  права   спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів  своєї  сім'ї  та  права вимагати  вилучення  будь-якої  інформації,  а  також  право    на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої  збиранням, зберіганням,   використанням  та  поширенням  такої  недостовірної інформації. 

    Стаття 33. Кожному, хто на законних  підставах  перебуває  на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право  вільно  залишати  територію  України,  за винятком обмежень, які встановлюються законом. 

     Громадянин  України  не  може  бути   позбавлений   права   в будь-який час повернутися в Україну. 

     Стаття 34. Кожному гарантується  право  на  свободу  думки  і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. 

     Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати  і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на  свій вибір.
     Здійснення цих прав може бути обмежене  законом  в  інтересах національної безпеки, територіальної цілісності  або  громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для  охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав  інших   людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної  конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. 

     Стаття  35.  Кожен  має  право  на  свободу   світогляду    і віросповідання. Це  право  включає  свободу  сповідувати  будь-яку релігію  або  не  сповідувати  ніякої,  безперешкодно  відправляти одноособово чи колективно релігійні  культи  і  ритуальні  обряди, вести релігійну діяльність. 

     Здійснення цього права може  бути  обмежене  законом  лише  в інтересах охорони громадського  порядку,  здоров'я  і  моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
     Церква і релігійні організації  в  Україні  відокремлені  від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути  визнана державою як обов'язкова.
     Ніхто не може бути  увільнений  від  своїх  обов'язків  перед державою  або  відмовитися  від  виконання  законів  за   мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням  громадянина,  виконання  цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. 

     Стаття  36.  Громадяни  України  мають  право   на    свободу об'єднання  у  політичні  партії  та  громадські  організації  для здійснення  і  захисту  своїх  прав  і  свобод   та    задоволення політичних,  економічних,  соціальних,   культурних    та    інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в  інтересах національної безпеки та  громадського  порядку,  охорони  здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. 

    Політичні партії в Україні сприяють  формуванню  і  вираженню політичної  волі  громадян,  беруть  участь  у  виборах.   Членами політичних партій можуть бути лише  громадяни  України.  Обмеження щодо членства у політичних партіях  встановлюються  виключно  цією Конституцією і законами України.
     Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та  інтересів. Професійні спілки  є  громадськими  організаціями,  що  об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх  професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні  спілки  мають рівні  права.  Обмеження  щодо  членства  у  професійних   спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
     Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність  чи  неналежність  до політичних партій або громадських організацій.
     Усі об'єднання громадян рівні перед законом. 

     Стаття  37.  Утворення  і  діяльність  політичних  партій  та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію  незалежності  України,  зміну  конституційного    ладу насильницьким  шляхом,  порушення  суверенітету  і  територіальної цілісності    держави,  підрив  її  безпеки,  незаконне захоплення державної влади, пропаганду  війни,  насильства,  на  розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на  права  і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. 

     Політичні партії та громадські  організації  не  можуть  мати воєнізованих формувань.
     Не  допускається  створення  і   діяльність    організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих   органах    місцевого    самоврядування,    військових формуваннях, а також  на  державних  підприємствах,  у  навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
     Заборона діяльності об'єднань громадян  здійснюється  лише  в судовому порядку. 

     Стаття 38. Громадяни мають право брати  участь  в  управлінні державними справами, у всеукраїнському та  місцевих  референдумах, вільно обирати і бути  обраними  до  органів  державної  влади  та органів місцевого самоврядування.

(  Офіційне  тлумачення  положення частини першої статті 38 див. в Рішенні  Конституційного  Суду  N  7-рп/99  від 06.07.99 )
     Громадяни користуються рівним  правом  доступу  до  державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
     Стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і  демонстрації,  про  проведення яких завчасно  сповіщаються  органи  виконавчої  влади  чи  органи місцевого самоврядування.
{  Офіційне  тлумачення  положення частини першої статті 39 див. в Рішенні  Конституційного  Суду  N  4-рп/2001  від 19.04.2001 }
     Обмеження щодо реалізації цього  права  може  встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку -  з  метою  запобігання  заворушенням  чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. 

     Стаття  40.  Усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної влади, органів місцевого самоврядування та  посадових  і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення  і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.