2.4.3 Правила приймання
2.4.3.1 Приймання об’єктів здійснюється за відповідними вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», за відповідними чинними Технічними регламентами, що гармонізовані з Євродирективами 85/374/ЄЕС, 93/13/ЄЕС та 2001/95/ЕС, які забезпечують зняття технічних бар’єрів у торгівлі.
2.4.3.4 В стандартах на конкретні види об’єктів застосовують положення, що враховують вимоги, зазначені в Технічному регламенті модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в Технічних регламентах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року № 1585.
Процедури оцінки відповідності, які повинні застосовуватися в технічних регламентах щодо, обираються з модулів - комплексів уніфікованих процедур оцінки відповідності. Процедури оцінки відповідності можуть відрізнятися від наведених у модулях за умови, що цього вимагають певні обставини, які існують в конкретному секторі економіки. Такі відхилення повинні бути обмеженими і коректно обґрунтованими у відповідному регламенті.
Вибір модуля оцінки відповідності здійснюється з урахуванням особливостей конкретних об’єктів технічного регулювання під час розроблення відповідних нормативних документів.
2.4.3.3 Об’єкти з маркуванням Ради Європи звільнюються від випробувань, бо гарантується виконання усіх вимог стосовно механічних властивостей, пожежної безпеки, гігієнічних вимог, захисту здоров’я і навколишнього середовища, безпеки під час використання, захисту від шуму, економії енергії та теплового опору.
Це забезпечує вірогідність декларації виробників з країн, що входять до Ради Європи, про відповідність об’єкта технічним вимогам без додаткових випробувань. Під час сертифікації в Україні об’єктів з маркуванням Ради Європи уповноважений орган може взяти до уваги цю обставину і за впевненості в вірогідності декларації виробника видати національний сертифікат без додаткових випробувань.
2.4.3.4 У випадку обґрунтованих сумнівів користувачі об’єктів можуть наполягати на випробуванні виробу за одним або за всіма показниками з урахуванням особливостей поняття «сучасний технічний рівень».
У випадках неможливості визначити значення показників шкідливості об’єктів використовують описовий метод. Наприклад, це виправдане за наявності чіткого співвідношення між вмістом шкідливих речовин та їх емісією.
Описовий метод може використати виробник об’єкту, якщо він має всі офіційні підстави для визначення безпеки елементів цього об’єкту.
2.4.4 Вимоги щодо гарантійних зобов’язань
2.4.4.1 Виготовлювач гарантує відповідність якості об’єктів вимогам чинних нормативних документів при дотриманні споживачем наведених у них умов транспортування, зберігання, догляду та експлуатації.
2.4.4.2 У нормативних документах встановлюється гарантійний строк зберігання об’єктів. Після закінчення строку зберігання необхідно провести випробування контроль якості об’єктів, що передбачені чинними нормативними документами. Якщо результати випробувань задовільні – об’єкти використовуються за призначенням.
2.4.4.3 У нормативних документах встановлюється гарантійний строк експлуатації об’єктів з моменту їх придбання або введення в експлуатацію.
В гарантійних зобов’язаннях повинні бути перелічені всі дефекти, наявність або виявлення яких є підставою для безкоштовного їх усунення, заміни бракованих вузлів і виробу у цілому.
Повинне бути також вказано, що гарантія не розповсюджується на вироби або вузли, які були виготовлені за побажанням замовника з порушенням вимог нормативної, конструкторської або технологічної документації. Відступлення від встановлених норм повинні мати письмові підтвердження обох сторін, які можуть мати чинність у випадку відсутності потенційної загрози життю або здоров’ю особам, що стикаються з таким виробом. Споживач повинний бути попереджений щодо не розповсюдження гарантій на виріб або його вузли та деталі, що були придбані, транспортовані або змонтовані без узгодження з виготовлювачем.
2.4.4.4 Нормативні документи повинні містити інформацію щодо умов гарантованого і постгарантованого обслуговування і ремонтуоб’єкту.
3 ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
3.1 У разі, якщо виробник під час виготовлення об’єктів добровільно застосував національні стандарти з офіційно опублікованого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності переліку, отримав позитивні результати досліджень об’єктів на відповідність вимогам безпеки, установленим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, то доказом відповідності вимогам Регламенту є їх відповідність зазначеним стандартам. Це підтверджується нанесенням національного знака відповідності.
3.2 У разі, якщо виробник під час виготовлення об’єктів не застосував національні стандарти, зазначені в Технічному Регламенті, чи застосував їх тільки частково, чи на об’єкти таких стандартів немає, то доказом відповідності об’єктів основним вимогам Технічного Регламенту є нанесений національний знак відповідності та позитивні результати перевірки центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я та уповноваженим органом типового зразка об’єктів. Це підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи та сертифікатом перевірки типу, виданими в установленому порядку.
3.3 Органи виконавчої влади вживають заходів для забезпечення вибіркового контролю введених в обіг об’єктів з метою підтвердження їх відповідності вимогам цього Технічного Регламенту.
Вони мають право:
- на безперешкодний доступ на їх вимогу до місць виготовлення і зберігання об’єктів та технічної документації, зазначеної в Технічному Регламенті;
- на надання виробником або уповноваженою ним особою - резидентом України, або особою, яка ввела об’єкти в обіг, технічної документації, передбаченої Технічним Регламентом, у визначений ними термін;
- на відібрання зразків об’єктів для проведення досліджень, випробувань та зберігання як арбітражних зразків.
3.4 У разі, якщо встановлено, що національний знак відповідності застосовується з порушенням вимог законодавства, то виробник або уповноважена ним особа - резидент України, чи особа, що ввела об’єкти в обіг, повинні вжити заходів до усунення порушень на умовах, визначених органами виконавчої влади згідно із законодавством, довести об’єкти до стану відповідності вимогам Технічного Регламенту і підтвердити цю відповідність у встановленому порядку.
3.5 У разі невиконання виробником чи уповноваженою ним особою - резидентом України, чи особою, що ввела об’єкти в обіг, вимог Технічного Регламенту або повторного порушення вимог щодо виробництва безпечних об’єктів органи виконавчої влади вживають відповідних заходів згідно із законодавством України, у тому числі згідно із Законами України "Про захист прав споживачів" , "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" , Декретом Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1993 року N 30-93 "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" щодо обмеження чи заборони введення в обіг цих виробів з деревини або вилучення їх з обігу.
Будь-яке рішення повинно містити інформацію про ці заходи та чітке викладення підстав для його прийняття, зокрема із зазначенням: невідповідності основним вимогам Технічного Регламенту, якщо об’єкт не відповідає національним стандартам.
