Хто оселився за цією непроникною загорожею – ні прості смертні, ні навіть Ватутінський сільський голова Федір Джусь не відають. Але те, що це не аби хто, а людина поважна, ніяких сумнівів немає. Бо не кожен «сирота» у наш час може отримати в приватну власність шматок лісу неподалік від Харкова, де він коштує купу грошей.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
Якщо вірити сільському голові, то ця історія почалася з його добрих намірів. Дбаючи про добробут села, пан Джусь зрозумів, що воно має розвиватися. У межах населеного пункту, мовляв, землі не було, отож на сесії сільради було вирішено розширити межі Вільхуватки. Словом, у нових межах опинився шматок лісу, де тепер з високих сосон зирять телекамери. За словами сільського голови, сталося це на законних підставах.
Однак голова правління АСП «Вільхуватка» В. О. Волотка навпаки вважає, що ліс під забудову віддано незаконно, адже 4,1 гектарів вилученого бору належать їхньому сільгосппідприємству. Цей шматок входить до 177,1 га лісу, який, згідно з державним актом, відданий «Вільхуватці» у постійне користування.
Пан Джусь сьогодні стверджує, що сільська рада не приймала ніяких рішень про передачу у постійне користування згаданого лісу, і що той акт «якийсь не такий». Однак представники АСП нагадують, що 24 березня 1995 року ІІ сесія Нововодолазької районної ради прийняла рішення «Про затвердження проекту роздержавлення земель акціонерного сільськогосподарського підприємства «Вільхуватка». 30 березня на виконання даного рішення АСП отримало Державний акт на право постійного користування землею – 177,1 га. Даний документ, який надає право постійного користування, було зареєстровано у відповідній книзі за № 10. Сталося це на сім років раніше, як було обґрунтовано зміни меж Вільхуватки.
Щоправда, Земельним кодексом України передбачено вилучення земельних ділянок – за згодою землекористувачів, на підставі рішень КМ України та інших органів влади відповідно до їх пов новажень. Однак, згідно із ЗКУ, включення земельних ділянок у межі району чи населеного пункту не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками.
Що це означає? В. О. Волотка говорить, що постійний користувач – АСП «Вільхуватка» – не давав згоди про виключення земельної ділянки площею 4,1 га із загальної площі 177,1 га, що були надані йому у постійне користування, та включення її у межі Вільхуватки. Отож рішення Ватутінскої сільської ради, на території якої знаходиться Вільхуватка, на думку юристів АСП «Вільхуватка», незаконне.
Окрім того, 10 квітня 2008 року Кабмін прийняв постанову № 610-р. У ній зазначається, що, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави, суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок... до законодавчого врегулювання питань зловживання у цій сфері: зупинити прийняття рішень надання згоди на вилучення ділянок та їх передачу у власність, оренду із зміною цільового призначення. З’ясовується, що для декого із держслужбовців Нововодолазької РДА і Ватутінського сільського голови постанова Кабміну – найвищого виконавчого органу держави – це ніщо.
ФАНТАЗІЇ І РЕАЛЬНІСТЬ
У матеріалі «Збудуй хату на зарплату», опублікованому в «Главном» 19 червня, кореспондент газети дозволив собі фантазію на тему «Якби багатієм був я».
«Тоді я спробував би заволодіти й іншими ділянками на вилучених гектарах. Бо важко повірити, що проста людина сьогодні, у час кризи, «підніме» серйозне будівництво... Словом, якби я був олігархом, викупив би інші ділянки чи державні акти на них... Хіба погано почуватися власником прекрасного лісу, біля якого вдалині в’ється річка-невеличка? На своїх приватних 4,1 гектарах (та навіть на 1 га), серед лісу, споруджуй, що завгодно – ресторан, казино, сауну... Проте це лише фантазія, а яка дійсність – ми незабаром дізнаємося».
Власне, журналіст не думав, що його фантазії справдяться. Можливо, тому, що він тоді ще не знав про рішення ХI сесії Ватутінської сільської ради від 15.04.2010 р., згідно з яким затверджено проекти землеустрою, передано у власність та видано державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га в селі Вільхуватка по вулиці Леніна.
Хто ж ті щасливці, котрі надбали по чверті гектара землі у лісовому масиві, що знаходиться в користуванні АСП «Вільхуватка»? Це Л. М. Ованесова, А. В. Пустовалова та А. В. Пустовалова, І. М. Галіч, Ю. В. Ованесов. З’ясувалося, що ці люди взагалі простим вільхуватцям невідомі. Але, як би там не було, можна порадіти їхньому щастю: швидкому оформленню державних актів на землю (зазвичай у нас це тягнеться роками), а також можливості побудувати власний дім у прекрасному лісі. Але не встигнете добре нарадітися чужому щастю, як дізнаєтеся, що земля згаданих громадян вже не їхня. Власне, ці люди продали отриману безкоштовно землю якимось Олегу та Наталії Бердиковим, що посвідчено нотаріусами. Отож, Бердиков О. В. та Бердикова Н. Г. стали власниками 1,25 гектарів лісу (дивіться схему). Тепер вони можуть з цим участком робити, що завгодно – хоч жити там у наметі, а хоч, спорудивши палац, продати його втридорога. Можливо, «відбити» понесені затрати на «вирішення» всіх питань щодо придбання земельних ділянок і ведення на них будівництва.
Окрім того, на земельні ділянки, виділені Ватутінською сільською радою для забудови по 0,25 га Л. М. Ованесовій, А. В. Пустоваловій, А. В. Пустоваловій, взагалі відсутнє містобудівне обґрунтування. Можливо, у них є якийсь інший документ, а в тому, що є, цього обгрунтування немає.
Колись пан Джусь розповідав, як розбудовуватиметься його село. Завдяки новим забудовникам. Тепер виходить, що у простих людей землі стає все менше, натомість у лісі виростають довжелезні паркани довкола багатих маєтків. Хто обгородився парканом у лісі біля Вільхуватки так, що ні пройти, ні перестрибнути, та ще й телекамери повісив на соснах? Можливо, хтось з Бердникових, машину одного з них вдалося сфотографувати представникам АСП «Вільхуватка».
Сільський голова каже, що він не знає, хто ці люди, а здавалося, що пан Джусь мусить знати про все, що діється на його території.
ЗЕМЛЯ ПАХНЕ ГРОШИМА
Запитаєте, чи можна було обійтися у цій ситуації без скандалів, інформаційної війни, судової тяганини?
На запитання пан Волотка відповідає так: скажімо, якби пан голова свого часу звернувся до АСП «Вільхуватка», тоді вони разом подумали би, на яких умовах передати отой шматок землі, склали б, враховуючи інтереси простих мешканців села, відповідний законний документ... Тобто вирішили би по закону, на користь усій громаді.
Напевне, якби сталося по-іншому, то, отримавши шмат лісу від законного користувача, пан Джусь, як господар на своїй території, мав би порадитися з громадою (не лише з депутатами), можливо, провести своєрідний місцевий референдум – кому який шматок землі дати для будівництва хати.
А, можливо, виставити його на аукціон. Взагалі ліс під забудову коштує недешево. Експерти стверджують, що сотка такого бору на «чорному ринку» варта до кількох тисяч доларів, а гектар – мільйон; 4,1 га – відповідно, 4 мільйони «зелених». Звичайно, «по-білому» таких грошей з аукціону не отримаєш, але й пару мільйонів вистачило б, щоб сільський клуб перетворити на палац, збудувати дитсадок... Однак, як кажуть, про що тут говорити, коли горшки побиті.
І ще одне. У нас нібито діє мораторій на купівлю-продаж землі. Як виявляється, земля сільгосппризначення – навіть ліс, який є національним багатством, тобто власністю кожного з нас – продається наліво і направо. Одна зі схем відома: роздаються окремим людям ділянки, котрі потім скуповуються однією чи небагатьма особами. Скільки реально такої землі у приватних руках – не відомо.
Не знали б і ми про цей випадок, якби пан Волотка, за його словами, випадково не заїхав у цей закуток лісу і не побачив, що хтось розпочав грандіозне будівниц тво. Також невідомо, скільки подібних державних актів виготовлено на інші ділянки лісу. Може, про це якщо не газету, то хоч громаду проінформує пан голова
Автор: Олексій ЯРОВИЙ
