Донедавна землянки були напіврозвалені. Їх за свій кошт відновили лісівники – розчистили, поставили надійні опори та покриття з сосон. Всередині виклали ліжка сіном та мохом.
Селяни розповідають, що раніше у цій місцині стояв хутір сільського коваля. У 1942-ому році партизани облаштували поруч тренувальну базу. Тут добровольців з сільської молоді навчали стріляти та робити вибухівку. За кілька тижнів їх уже відправляли до загонів Олександра Сабурова або Сидора Ковпака.
81-річний Іван Карповець підлітком тренувався у цьому таборі. Землянки ділилися на житлові і господарські, де тримали зброю та харчі. У житлових тулилося по 25-30 чоловік.
"Умови були жахливі – сиро, навколо ліс та болота. Люди мазалися сіркою від корости, застуджували нирки в землянках. За 2 кілометри по різні боки табору – від Грабова до Березове - у нас стояли вартові. Зброю ми тайкома підвозили на конях. Їжу добували самі – тримали корову, обробляли поле картоплі, льону, жита. Воду брали з криниці, нині вона засипана", - розповів Іван Федорович.
За його словами, через цю базу пройшло щонайменше 250-300 партизанів. Дівчат сюди не брали. Табір проіснував півтора року, потім його залишили.
"Не знаю, чому зник. Мабуть, німці підійшли занадто близько", - припускає старожил.
На відкриття табору привезли школярів у воєнній формі. Хлопці бігають з іграшковою зброєю, палять вогнища або стоять на караулі. Дорослі співають пісень та варять куліш з салом на похідній кухні. Губернатор Василь Берташ із заступниками оглядає землянки.
"Останні роки у нас монтують історію. А я хочу, щоб місця партизанської слави не забували. Нехай молодь знає, які тут були умови і тренувалися герої. Я сам родом з Полісся і з дитинства чув розповіді про партизанів", - сказав голова облдержадміністрації.
Селяни інколи водять сюди туристів та школярів на екскурсії. Табір розташований за 500 метрів від автотраси.
ФОТО: Олена Власова, Gazeta.ua
